Храм ее дьявола

За п’єсою «Мерилін Монро: тріумф і агонія»

На межі між химерною ілюзією та жорстокою реальністю. Вона грає в життя і живе грою. Одягає маски і полює на свою тінь. Скидає маски і залишається невидимкою. В нескінченності помирання — заради народження себе іншої. Шукає себе лише для того, щоби знов загубити. Дійшовши до вершини слави, втрачає шлях до серця. Залишивши світ десь далеко внизу, розмовляє з холодним вітром. І лише луна вчорашніх голосів говорить їй про чарівне майбутнє, яке вже давно стало для неї минулим. І вбиваючи минуле і майбутнє в собі, вбиваючи біль і самотність – вона знову і знову одягає славетну маску, знайому кожному. Маску актриси на ім’я Мерилін Монро.