Лесная песня / Лісова пісня

Прем’єрний показ славнозвісної драматичної поеми Лесі Українки «Лісова пісня», що відбувся сьомого грудня 2018 року на сцені Чернігівського академічного облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка, став новим відкриттям для глядачів нескінченних глибин творчості видатної української поетеси. Тут поєдналися і щемне почуття любові до батьківщини авторки твору, і філософське простеження режисером-постановником вистави важкого шляху людини до гармонії у її стосунках з природою, і творчі пошуки талановитих артистів щодо переконливого втілення ліричних образів «Лісової пісні» у сценічному дійстві.

Злагодженому акторському ансамблю вдалося відтворити на сцені дивовижну атмосферу цієї поетичної казки-феєрії, донести до глядача високу духовність Лесиної трагедійної пісні про порив людини до щастя, про складні болісні шляхи до нього. Надзвичайно мрійливий і ніжний образ лісової царівни Мавки (арт. Катерина Ткачук) чарує й приваблює не тільки казкових лісових створінь – вогненно-поривчастого Перелесника (арт. Євген Бондар) і нестримного, невгамовного Того, що греблі рве (арт. Микола Лемешко), а й пробуджує світлі й чисті почуття в душі «людського хлопця» Лукаша (арт. Олександр Манастирський), про що промовисто виспівує його дивна сопілка.

Різнобарвним і багатоликим постає у спектаклі світ природи, яскраво представлений лісовими мешканцями: мудрі й суворі Лісовик (арт. Валентин Корінь) і Водяник (арт. Анатолій Ковальський), граціозні й чарівливі Русалка водяна (арт. Ксенія Макієвська) і Русалка польова (арт. Анна Владович), мстивий лиходій Куць (арт. Сергій Носенок), камінно-невблаганний і страшний Той, що в скалі сидить (арт. Сергій Лефор). Проте, всі вони у своїй розмаїтості живуть у гармонії зі світом природи, розвій якої плине згідно з порами року. Натомість у світі людей втрачено гармонію і в стосунках з природою, і поміж собою. Не розуміють одне одного, неначе вихідці з різних світів, чуйний до природи і люблячий її Дядько Лев (засл.арт.України Олександр Куковєров) і злостива й жадібна Лукашева мати (засл.арт.України Антоніна Баглій). Власними руками робить своє життя нещасним вдовиця Килина (арт. Наталія Гнатенко), яка не тямить, що руйнуючи і знищуючи, щастя не збудуєш…
Написана більше ста років тому поетична драма «Лісова пісня» і сьогодні торкається найпотаємніших куточків душі наших сучасників і заохочує до пошуку шляхів до гармонії у стосунках з природою. Зворушені глядачі бурхливими оплесками дякували творцям цього незабутнього феєричного дійства, захоплено аплодували режисеру-постановнику, заслуженому діячу мистецтв України Вірі Тимченко.