Альберт Фельдман – народився і виріс в Росії, потім довгий час жив в Ізраїлі, а останні роки живе в Києві. За освітою лікар і психолог, за покликанням літератор, публіцист і просвітитель. Професійно живописом не займався. Почав писати 2,5 роки тому після декількох уроків академічного малювання. І з тих пір не може зупинитися …
Сфера інтересів в живопису – характерні портрети, емоційні пейзажі, жанрові сценки, яскраві натюрморти, сюрреалізм і містика. Манера – імпресіонізм і наїв.
Альберт Фельдман майже два роки допомагає розвитку програм психологічної реабілітації біженців і воїнів АТО за допомогою ізотерапії та лікування мистецтвом.
В 2015р.був куратором виставки творів живопису, скульптури і ужиткового мистецтва, авторами яких були пацієнти психіатричних клінік України.
Альберт Фельдман зібрав значну колекцію творів мистецтва, створених в процесі ізотерапії і в даний час відкриває перший в Україні музей “Арт-брют” (мистецтво аматорів, створене в процесі терапії творчістю).
Він автор наукової монографії “Російський Ізраїль”, трьох історичних детективних романів – “Талісман спокуси”, “Поза грою” і “Генуя в Криму”.
Те, що ця виставка відбулась ― дивний збіг обставин.
По-перше, я художник-аматор. Ще два-три роки тому мені і в голову б не прийшло, що я зможу і буду писати олією на полотні. Література, громадська та просвітницька діяльність підвели мене до бажання зафіксувати образи, що виникають, так би мовити, «зупинити мить». Знайомство з деякими сучасними українськими художниками позбавили мене від страху перфекціонізму в живописі, від страху бути не зрозумілим.. І я почав писати … Єврейські обличчя, пейзажі і сценки спливали із закутків пам’яті, з давніх листівок, із прочитаних оповідань, із розмов з моїми однодумцями Йосипом Зісельсом і Леонідом Фінбергом. Так виникла моя єврейська серія портретів і пейзажів. І це по-друге …
По-третє – в якийсь момент мені захотілося поєднати образи і оповідання. Я задумав казку-повість про маленького єврейському хлопчика Аліка, який власною фантазією і владою дива переноситься на 100 років назад з 2013 року в рік 1913. У той час, коли ідішленд на цих землях ще «цвів» своїм химерним і неповторним цвітом, і здавалося , що навіть небезпека антисемітизму не зможе знищити цю цивілізацію. Прості, хитрі, добрі, розумні, дурні, жадібні і щедрі євреї, які жили тоді в маленьких бідних, але затишних містечках, не могли собі уявити, що вже через 50 років від цього життя не залишиться і сліду. Вони і гадки не мали,що прогоріла вогнями і пролита кров’ю ця земля назавжди вижене з себе тисячі штетеле, і східно-європейський ідішленд загине безповоротно і невідновно… Писати про це важко, а ось малювати легше, і я почав наповнювати мою майстерню примітивними образами містечкових євреїв.
По-четверте – чомусь саме ці невибагливі замальовки сподобались директору Музею Шолом- Алейхема Ірині Климовій, і для виставки вона вибрала їх … Мої стогони про те, що вони не зовсім відображають мою стилістику і манеру письма, вона «відкинула рішучою рукою». Ну, якщо така думка куратора виставки, довелося змиритися.
А в п’ятих, просто дивно, що є в наш час такий Музей, де є ще кому показати ці «уламки» часу, що давно пішов і вже порядком призабувся. Коли наші прабабусі і прадідусі були юними шибениками, і в голову їм не приходило, що їхні нащадки розселяться в тисячах міст і за тисячі кілометрів від цих крихітних шкловів, сміл, уманєй, бершадєй і луполових…
Дякую, що Вам цікаво на це подивитися, і можливо, згадати «тіні наших не забутих предків».
Альберт Фельдман
Відкриття виставки відбудеться в рамках святкування сьомої річниці Музею Шолом-Алейхема.
