Музей історії Києва та Еліна Дзелме представляють ВИСТАВКА «ОРЛАНДО» в рамках проекту «Україно-латвійський діалог»

Еліна ДЗЕЛМЕ заявила про себе у мистецькому світі лише кілька років тому. Головною темою творів Еліни є ЖІНКА, її природа, самотність, біль, але, водночас, й гротескна та іронічна посмішка, легке самомилування та очевидне бажання бути на подіумі. Її ЖІНКИ живуть, страждають й танцюють в умовному порожньому приміщенні, десь там – усередині Ніде, у просторі… Вона деформує аби знайти лінію, що висловлює ніжність, ненависть, гнів та любов. Еліна не хоче і не може малювати інакше, хоча знає як це робити «правильно». Тому що робити «правильно» – це нудно. І нехай хтось скаже: «Що це за мазня? Хіба вона вміє малювати?», кредо Еліни – ніколи не здаватися та знайти своє місце у мистецтві.

Її умовний, та стилізований світ заворожує й притягує. Вже у своїй першій виставці FEST ANTIFRIGIA (ФЕСТИВАЛЬ ПРОТИ БЕЗПЛІДДЯ) вона вразила спільноту серйозністю обраної теми, такої незвичної як для молодої, красивої й успішної жінки. FEST ANTIFRIGIA – за родючість, відродження, мрію. Отже, ЗА! Бо вбивають ще ненароджених та викидають їх на смітник. Однак, ці мрії «ЗА» є холодними та усамітненими. Але трагедії у цьому немає, тому що все пом’якшують сяючі кольорові акценти та певна доза самоіронії. “Мої роботи викликані переходом від дуже глибокої самотності до союзу двох», – пояснює Еліна. «Можна навіть говорити про АВТОПОРТРЕТ. Про моє ЕГО. ЕГО самотності. Не стану заперечувати, що мої роботи, пов’язані з усим, що відбувається зі мною. Але вони є досить іронічними”, – додає Еліна.

Історія про ЖІНКУ є також темою четвертої виставки Еліни під назвою PIRMSES або ДО МЕНЕ. Це продовження роздумів про походження та бажання наблизитися до природи. «Це сумні, але дуже особисті картини», – говорить Еліна. «Іронії більше немає. Є розбита, умовна форма без присутності посмішки. Замість гучного золота – чорно-біла тиша, яка поглинула в себе біль творіння, байдужість та марну спробу зрозуміти хід часу”.

Виставка «Орландо» – як картини, так і сміливе провокаційне відео – доводять тему творчої і сексуальної свободи жінок до апогею. Зникають кордони між статями, між правильним і неправильним, красою і потворністю, етичним і неетичним. Залишається тільки прагнення до свободи, що є найсильнішою рухомою силою сміливих творчих особистостей та художників.

Ось такий він – дещо незвичний, але захоплюючий своєю відвертістю та сміливістю невеличкий автопортрет актриси, художниці і молодої мами Еліни Дзелме.