Арт-центр Якова Гретера запрошує на виставку «Реальність ... ілюзія?», в рамках якої будуть представлені художні роботи українських художниць — загадкової Петри Рубар, провокуючої Уляни Нешевої а також інсталяція молодої авторки з Харкова — Лілії Ісик.

Всі і кожна картини Петри Рубар вільно ведуть в прострацію споглядання вічності. Реалістична стилістика, яка водночас переносить в світ наших сновидінь та мрій. Очі на портретах дивляться неначе наскрізь, але занурені всередину себе. Вони не позують і не питають оцінок. Пробуджують бажання знаходиться з ними поруч та перебувати в тому ж стані. Це споглядання на обличчях портретів є дефіцитним в наш час суєти та браку правильних питань …

Роботи Уляни Нешевої сповнені драматизму, тонких душевних переживань, наповнені енергією порожнечі. У роботах відчувається фактично фотографічна точність передачі зображення. Роботи авторки мають характерний стиль впізнаваний для шанувальників її творчості.

Основні головні герої робіт — жінки, хоча на одній з робіт можемо побачити зображених у пристрасному поцілунку чоловіків, а на іншій — і автопортрет художниці з обличчям, яке старіє. В кожного героя її робіт вкладена емоція, яка шукає уваги і розради, але не здатна вирватися, не здатна кричати про своє сокровенне. Ці картини мовчать. Мовчать голосно. Ось вона і є — та сама неповторна, чуттєва суворість.

Також на виставці буде представлена концептуальна ​​інсталяція молодої харків'янки Лілії Ісик «Швидкоплинність часу. Ілюзія». Час — він швидкий та плинний, ми не бачимо час, але ми не можемо не відчути його крізь наш досвід та нашу мудрість. Час і життя — два різних вектори нашого буття, переплетені та міцно пов'язані між собою. В інсталяції зображений життєвий цикл людини втілений в скульптурах з кульбаб, кожна з яких знаходиться на постаменті, і разом утворюють кругові сходи і коло. Сходинки символізують життєвий шлях людини, а коло уособлює і розкриває суть вічності і фінальності. Це очевидна демонстрація кінця початку та початку кінця.

Роботи всіх трьох молодих художниць змушують глядача вести внутрішній діалог, вказують шлях в глибини підсвідомості, розкриваючи вічну тему створення бажаної реальності і ефемерності його сприйняття.