Ультразвукова графіка Аскольда Кучера – це жанр медіа-мистецтва, де монохромне чи кольорове зображення, яке можна побачити через електронний інтерфейс, створюється за допомогою звукових хвиль високої частоти, що перевищують межу слухового сприйняття людини і дозволяють показати невидимі структури всередині певного фізичного тіла.

Оскільки тканини тіл відрізняються за акустичними характеристиками і по-різному відбивають ультразвукові хвилі, вони породжують відлуння різної потужності і тим самим створюють контраст у зображенні. Таким чином матеріал, органічні тканини і різні рідкі середовища, що їх художник використовує у своїх експериментах, породжують відлуння різної частоти, які алгоритм перетворення ультразвукових хвиль на образ відтворює у візуальній формі.

«Набір горизонтальних смуг (прямокутних, але не прямолінійних) випинається назовні і фліртує із краями вертикального полотна. У нижньому краї звучить тихий шепіт жовтого. Його походження нам невідоме: жовта фарба просвічується з-під оранжевої, чи, може, її накладено зверху? А може, це просто краєчок іншої, частково видимої смуги, краї якої продовжені, так би мовити, за межі полотна? Якщо ж жовтий відтінок справді передбачає щось частково приховане від нас, то це порушує відчуття замкненості й автономності горизонтальних смуг, що розташовані в межах верхньої композиції картини, праворуч і ліворуч краями», – так проаналізував одну з картин Марка Ротка куратор Музею сучасного мистецтва Прінстонського університету Келлі Баум.

Цього року виповнилося 45 років із дня трагічної смерті відомого американського художника, який достойно займає чільне місце у пантеоні світової слави абстрактного живопису.

Аскольд Кучер вирішив присвятити свій новий проект «Tribute to Rothko» спадщині цього надзвичайно працьовитого митця.

«Tribute to Rothko» суттєво відрізняється від попередніх експозицій Аскольда: якщо раніше художник вільно експериментував і створював своєрідну живописну «абетку» візуального коду ультразвуку, то тепер у нього бачимо чітко визначену мету і концепцію. Вивчивши властивості візуалізації ультразвукових частот, він поставив перед собою завдання досягти внутрішньої кольорової вібрації речовини, подібної до тої, що її творив Ротко.

Відома всім нам візуальна мова Марка Ротка склалася у 1950-х роках. У цей час художник відмовляється від назв і нумерує свої картини, а також починає писати великі за розміром вертикальні полотна. З’являється також специфічне світле тло, що створює неповторне враження плинності його композицій. Таку образотворчість художник використав у всіх своїх полотнах, і це надало йому безліч ідей з точки зору поєднання кольору і пропорції. У такий спосіб він використовував прямокутники і насичені кольори, збуджуючи у глядача різні настрої та емоції.
Ротка вважають творцем теорії живопису колірного поля. Він писав портрети та міські ландшафти, працював у різних техніках, врешті прийшовши до живопису «мультиформи» — суміщення на полотнах декількох колірних площин. Ротко формулював свою творчу задачу як «просте вираження складної думки», трактуючи значення поняття «живопис» буквально — як живе полотно. Ротко писав на граничних фізичних властивостях фарби, погоджуючи свободу духу і використання кольору без тіней, спостереження за яким властиве неабстрактному мистецтву. Художник постійно використовував лесування — технічний прийом живопису олійними фарбами, який полягає у накладанні тонкого шару прозорих або напівпрозорих фарб на просохлі шари. Лесування примушувало поверхню його живописних творів немов світитися і бриніти зсередини. Під час огляду його робіт з дуже близької відстані глядач міг відчувати і співпереживати емоції, викликані цими картинами.

Аскольда Кучера особливо зацікавив цей прийом. Йому вдалося досягнути подібного ефекту. А тому ультразвукові панно художника бринять внутрішньою вібрацією подібною до тої, що її випромінювали роботи відомого американського митця.

У нього відчувається унікальний стан левітації, виваженості, розчинення. Живопис колірного поля передбачає те, що глядач повинен опинитися всередині картини. У цьому сенсі медіа-живопис Кучера більш революційний і радикальний, ніж будь-яке фантастичне уявлення про так звану віртуальну реальність. Жодні тривимірні окуляри, жодні камери віртуальної реальності не дозволять відчути таке проникнення в інший світ, як картини Кучера, який переклав візуальну мову Ротка на цифровий код ультразвуку.

НАПРЯМКИ ТВОРЧОСТІ
Ультразвукова графіка, медіа-арт, медіа-наїв (media-naїve).