Research Center for Proxy Politics (Берлін) досліджує природу медійних мереж та їхніх учасників – машин, речей та людей. Базуючись у берлінському Університеті мистецтв (Universität der Künste, Berlin), Rcpp займається широким спектром досліджень, включаючи політику цифрових мереж, генеалогію мережевої думки, політекономію крипто-валюти, медійність фізичних ландфаштів тощо. Центр також проводить експериментальні дослідження, пов’язані зі створенням та конструюванням альтернативних мереж, або alternets. До команди Research Center for Proxy Politics входять Хіто Штеєрл (режисерка, художниця), Вера Толлманн (письменниця, дослідниця), Боаз Левін (художник, письменник), Максимілліан Шмотцер (художник), Аніл Джеін (дослідник).
На Київській бієнале 2015, Research Center for Proxy Politics представлятимуть Вера Толлманн, Боаз Левін та Максимілліан Шмотцер.

Програма фільмів від Research Center for Proxy Politics
Якою мірою технології змінюють способи сприйняття, визначення та використання природи? Земля стає ландшафтом у той момент, коли вона окреслюється шаблонами, визначається, репрезентується. Ми припускаємо, що ландшафт можна розуміти як медіум, як носій інформації. З посиленням машинного бачення, аспекти видимості та геополітики заново визначаються в технологіях та інфраструктурі, а небо та землю все важче розрізнити. Чи можемо ми говорити про нову парадигму, засновану на даних, зібраних у мікро- та макрокосмах, або засновану на симуляціях?
Програма перегляду від Research Center for Proxy Politics бере за точку відліку нещодавнє зростання інтересу до питання інфраструктури. Як ми можемо розуміти ландшафт у контексті комунікативної інфраструктури та технологій фіксування зображення? Ці питання розглядаються у тривалій перспективі – від палеолітичних наскельних зображень до систем кодування сигналу часів Холодної війни, майбутніх атмосферних втручань, та cучасного збору даних.
Програма перегляду:

Пейзажні медіа: Воркшоп Research Center for Proxy Politics
Спираючись на програму переглядів, семінар розгляне вплив культури цифрових даних на поняття «пейзажу». Цифрова картографія і 3D-моделювання земної поверхні зменшують значення пейзажу як естетичного і культурного концепту. Рушійною силою цих програм є інженерія, природні ресурси та воєнне зацікавлення в “розпізнаванні місцевості”. Наприклад, цифрова модель поверхні Airbus навіть усуває рослинність і штучно створені об’єкти, щоб показати голий рельєф поверхні Землі. Виникає питання: як цифрові карти відносяться до наявного уявлення про пейзаж?
Джеффрі Кастнер визначає реальний простір «як карту сил, які у ньому діють». Чи дигіталізація робить пейзаж все більш абстрактним? Хоча Дельоз аналізував «тактильне бачення» в кіно, зображення, зроблені супутниками і дронами, хоча й є видимими, все ще видаються нам незбагненними. Як змінюється наше сприйняття пейзажу за умов все більшого поширення машинного бачення? Яким чином сам пейзаж, як процес сприйняття і уявлення, передається сучасними технологіями? Як ці нові виміри і абстракції відображаються у художньому виробництві?

Учасникам воркшопу пропонується принести з собою мапи і зображення пейзажів – матеріали, які можуть слугувати як аргументи у нашій дискусії. “Школа пейзажу” на Київській бієнале 2015 також слугуватиме як відправна точка дискусії (зокрема, мається на увазі відеоробота Titre Provisoire «Невизначені географії», а також фільм «Все, що тверде, розплавлюється у даних» із програми кінопереглядів від RCPP). Боаз Левін, співавтор фільму, також братиме участь у воркшопі.