Альберт, або найвища форма страти

ідея проекту: Оля Михайлюк
текст, голос: Юрій Андрухович / голос: Уляна Горбачевська / контрабас, голос: Марк Токар
графіка: Анатолій Бєлов / відео: vj-group «CUBE» / звук: Віктор Новожилов

«Альберт» — геніальний шахрай. Опинившись в результаті своїх афер і фокусів в карцері, він виявляє, що в нього не лишилося нічого, крім душі. Тоді він вирішує віддати її дияволу, аби уникнути смертної кари. Однак підписана кров'ю угода не спрацьовує.
Вистава поєднує в собі текст, виконуваний самим автором, з ілюстраціями, і не лише графічними, але й музичними — від автентики до фрі-джазу. Письменник Юрій Андрухович, музиканти Уляна Горбачевська/Марк Токар й художники Анатолій Бєлов/vj-group CUBE постійно взаємодіють наживо, і кожен визнає право партнера на несподіване соло. Твір не має застиглої форми. Режисерка Оля Михайлюк запевняє, що в січні ми зможемо побачити нову версію: «Буде більше чорного гумору. І більше світла. Будуть ще ілюстрації. Тобто в нашому чорно-білому з’явиться більше відтінків. Є ідеї щодо нових поетично-музичних рішень. «Альберт» зібрав таких різних, надзвичайно талановитих і самостійних в своїй творчості особистостей, що можна бути впевненим – нудно не буде».
Прем’єрні покази «Альберта» відбулися на великих українських фестивалях — АртПоле, Meridian Czernowitz та ГогольFest. А його перший тур Україною припав на період, коли розгорнулися події Майдану. Так, 21 лютого’2014 «Альберт» був єдиною виставою, яку не відмінили в Києві. В той вечір був аншлаг. В травні 2014 р. «Альберт» відбувся у форматі просто неба у Львові — в місті, де, за твором Юрія Андруховича, відбувалася страта головного героя. Потреби в декораціях не було — старі львівські будинки та Домініканський собор стали набагато цікавішим обрамленням твору. У вересні 2015 в рамках Міжнародного фестивалю MitOst відбулася прем’єра вистави німецькою мовою.
Юрій Андрухович: Ідея поєднати саме цей текст із саме такими виконавцями та саме такою візуалізацією — це щось більше і значніше, ніж режисура. Це створення особливого мистецького синтезу, відкривання потаємних можливостей тексту, про які не здогадувався навіть я, його автор.