Враз печаль моя на радість перетворилася...

Національний художній музей України
Національний науково-дослідний реставраційний центр України
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник

представляють спільний проект
«Враз печаль моя на радість перетворилася…»
До 1025-річчя хрещення Київської Русі

Куратор: Галина Бєлікова
05.04–12.05.2013

Світ знає багато плащаниць. Найважливішою серед них є та Єдина, що оповивала в усипальні тіло Христове. Інші, її наступниці, зі століття в століття зберігали й передавали відтворену майстрами мить оплакування Христа. Деякі з них і донині служать у церквах, а деякі вже перейшли у скарбницю духовних і мистецьких цінностей.

Саме такі старовинні рукотворні плащаниці після тривалої перерви будуть представлені для огляду в Національному художньому музеї: одна – з колекції НХМУ, друга – з колекції Києво-Печерського заповідника. Кожна з плащаниць і пов’язані з ними історії та легенди являють значний науковий і культурний інтерес.

Музейна плащаниця з’явиться перед глядачами вперше з 1980-х років. Вона належить до найдавніших гаптованих плащаниць, що збереглися в Україні (на території України їх існує лише 4, включаючи лаврську). Плащаницю було створено в 1545 році в часи правління молдавського воєводи Петра Рареша. До Києва вона була привезена з Молдавського князівства. Спочатку плащаниця знаходилась у Спаській церкві, а після пожежі 1811 р. на Подолі зберігалась у церкві Різдва Христового. У 1926 році плащаниця була передана Музею. Через виняткову тендітність і крихкість плащаниця рідко виставлялася в експозиції.

Друга плащаниця – з колекції Києво-Печерського заповідника – створена в 1561 році, також руками молдавських майстрів. Її фундатором був молдавський воєвода Олександр IV Ляпушняну. У фонди заповідника вона потрапила у 1926 р. і до війни знаходилась у ризниці Успенського собору. У 1946 р. її врятували з-під руїн собору і відновили. Незважаючи на великі втрати деяких частин, Лаврська плащаниця чудово збереглася і неодноразово експонувалась.

З ХІ століття згідно візантійській традиції на всіх плащаницях зображують оплакування Христа. Але зберігаючи величні історії, самі витвори людських рук не можуть опиратися часу. Настала мить, коли музейній плащаниці конче була потрібна реставрація. Із розумінням, що будь-яке втручання може зашкодити, фахівці взялися до ювелірної праці, яка тривала понад 2 роки. В результаті групі реставраторів ННДРЦУ вдалося неймовірне: вони відновили деякі зотлілі фрагменти, водночас зберігши певні «живі», промовисті дотики часу. Тож перед глядачами плащаниця постане у відновленому вигляді

Експозицію доповнять фотоматеріали про перебіг реставрації.

В рамках виставки відбудуться тематичні лекції за участі провідних науковців