Наскрізним зв'язком між цими фільмами є те, що вони були створені протягом останніх двох років у Лос-Анджелесі. Наголошуючи на тому, що історія Лос-Анджелеса є історією молодого міста, майже всі режисери підпадають під категорію мігрантів чи імігрантів (у 1920-30-х щодня до Лос-Анджелеса переїздило близько 300 людей). Як на мене, ось що досліджують ці роботи: який сенс переїзду на нове місце, як воно впливає на нас, яким чином місто дає нам можливості реалізувати себе, працевлаштуватися, врешті-решт, бути вільними?

Одночасно, воно спростовує значення промисловості, що використовує ті ж ресурси, що й ми. Ми бачимо роботи жителів Лос-Анджелеса, що насправді походять з Аргентини (Лучано П'яцца ), Мічигану (Ендрю Кім), Кореї (Мін Юнґ Кім), Англії (Шарлот Прайс), Флориди (Майк Столц), Сан-Франциско (Крістіна Нґуйєн), Канади (я), Нью-Йорка (Лора Крейнінг). Жоден з фільмів не можна назвати симфонією міста, однак усі вони натхненні Лос-Анджелесом чи тими кілометрами, що відділяють їх від рідних місць.