Лети, мое мнение, лети!

«Лети, моя думко, лети» — це історія жінки, яка подолала хворобу. Сучасний театральний погляд на класику літератури. Вистава створена на основі біографічних фактів видатної української поетеси, Лесі Українки, та її поезії. Відомо, що протягом життя поетеса страждала на невиліковну хворобу. Але її прагнення лишатися вірною собі та музі, що була поруч в хвилини радості та горя, змусило поетесу жити далі, творити для людей та лишити після себе найцінніше – думки. Саме завдяки ним Леся Українка і зараз лишається безсмертною в серцях читачів.

Сьогодні так важливо зберігати скарби нації, якими нам пощастило володіти. Леся Українка – безумовно один з них. Її поезія глибока та нескінченна у всіх своїх проявах. Вона революційна та смілива і водночас жіночна та лірична, ніжна та буремна. У виставі дається нагода побачити Ларису Косач (справжнє ім’я Лесі Українки) без постаменту, без гіпсового бюсту. Звичайну жінку із надзвичайною душею, яка вміла кохати до нестями та творити, не дивлячись на фізичні страждання та самотність.

Дивлячись виставу «Лети, моя думко, лети!», глядач занурюється у внутрішній світ переживань Лариси Косач. На паралель героїні створено персоніфікований образ Хвороби, який неприховано намагається знищити жінку, та Музу – янгола-охоронця, який супроводжує її протягом життя. Разом з Лесею та її віршами глядач здатний відчути всі втрати, що спіткали поетесу, та повернення життєдайної сили творити. Адже все в нашому житті, так чи інакше, керується зовнішнім світом. Окрім Душі. Тільки нею ми керуємо самі, тільки вона лишається виключно нашою і не належить нікому більше.