11 листопада, о 18:00, в Київському національному академічному театрі оперети (вул. Велика Васильківська, 53/3) в день прем’єри славнозвісної «Графині Маріци», в арт-фойє театру відкриється персональна виставка картин Ярослава Стеценка.

Цей молодий, скромний із вигляду, але дуже артистичний і приємний у спілкуванні український художник вже встиг здивувати мистецьку спільноту, немов комета спалахнувши на арт-небосхилі Києва кілька місяців тому. Його твори стали свіжим ковтком повітря у надзвичайно щільній атмосфері культурного простору столиці, а мистецтвознавці, за природній талант і неупереджену творчу манеру, назвали Ярослава «українським Піросмані».

Більшість із запропонованих до перегляду робіт Ярослава вибаглива столична публіка вже бачила на першій великій «персоналці» автора у залі галереї «Митець» у травні 2016 року, де було представлено майже півсотні його картин.

Цього разу відбір творів влаштований дуже ретельно, у відповідності із загальним культурно-емоційним контекстом залу, духом будівлі й самої театральної постановки як такої.

Як вже зазначалось, виставка приурочена до дня прем’єри оперети видатного угорського композитора Імре Кальмана «Графиня Маріца». Хто не в курсі, або забув – нагадаємо, що:
«Марицу» заслуженно считают «самой венгерской» опереттой Кальмана: она содержит мощные сольные номера с национальным колоритом, трогающие душу дуэты, зажигательные чардаши. Эта оперетта представляет все характерные типажи своего жанра. Здесь есть благородный герой и блестящая, капризная героиня. В противоположность им поставлены характерный герой и романтичная девушка-субретка. И закрывают парад типажей солидная, умудренная опытом дама и пожилой граф с юморком».

Таке враження, що презентовані на виставці картини Ярослава Стеценка створені якраз під акомпанемент опереточних пасажів і містерій. Його характерні персонажі немов готові зійти з полотен, і влаштувати запальний танець, кумедну бійку, або пристрасну сцену кохання. Поціновувачі оперети і образотворчого мистецтва зможуть на власні очі й вуха оцінити, наскільки цікавий вийшов синтез живопису й музики, пензля й танцю…