Последняя любовь Гетьмана

Режиссёр: Сергій Павлюк
Актёры: Мазепа — Василь Голуб, Кочубей — Сергій Козир, Люба, його дружина — Маргарита Томм, Мотря, їх дочка — Олександра Галатченко, Петро Перший — Олександр Любченко, Меньшиков — Богдан Чернявський, Родиці — Людмила Повар, Аліна Зінченко, Аліна Жмурко.

Гетьман Мазепа – одна з найяскравіших і найсуперечливих постатей в українській історії. Історики відмічають, що Іван Мазепа був щедро обдарованою натурою: державний діяч, дипломат, книголюб, знавець декількох мов, музикант, поет…

Про Мазепу відомо чимало, але існує й багато фактів його житті, що оточені таємницею. Навколо нього завжди було багато різних чуток. Відомо, що він мав успіх у жінок. Стала легендарною його любов до Мотрі, дочки генерального судді Василя Кочубея. Почуття було взаємним, і Мазепа хотів одружитися з нею, незважаючи на величезну різницю у віці і те, що дівчина була його хрещеницею, що за церковними канонами того часу вважалося інцестом і заборонялося. Але, коли вона втекла від батьків до нього, несподівано змінив своє рішення і повернув її у батьківський будинок. Чому?

Родинні перекази Кочубеїв натякали на роман Мазепи і дружини Василя Кочубея, матері Мотрі. Але чи правда це, і чи дійсно Мотря була не лише хрещеницею гетьмана, а і його дочкою, невідомо. Не знаємо ми і того, чи намагався всемогутній гетьман, видатний церковний меценат і особистий друг вищих ієрархів української і російської церков, отримати дозвіл церкви на цей шлюб.

Багата подіями і таємницями біографія Мазепи, державного діяча і приватної людини, стала благодатним матеріалом для митців. Звернувся до цієї фігури і український драматург А.Крим у п’єсі «Остання любов гетьмана». У ній йдеться про останні роки життя Мазепи, який тут представлений в двох іпостасях: як приватна особа і як державний діяч. Подієвий ряд п’єси – стосунки з російським царем, події, що передували і привели до переходу Мазепи на сторону шведів, донос Кочубея і його страта, історія кохання Мазепи і Мотрі.

Автор вибрав найдраматичніший варіант прочитання темних місць біографії гетьмана. У п’єсі Мазепа отримує дозвіл церкви на шлюб з Мотрею, проте в останню мить дізнається від своєї колишньої коханки, дружини Кочубея, що Мотря не лише його хрещениця, а й дочка, тому і відмовляється від одруження з нею, приховавши від дівчини причину своєї відмови і тим ще більше образивши її. Дружина Кочубея підбурює чоловіка написати донос на Мазепу і таким чином стає винуватицею його загибелі.

Одна з проблем постановки цієї п’єси – різнорідність подій. У житті Мазепи усі вони були пов’язані, але в п’єсі ці зв’язки лише позначені пунктиром і не розкриті. П’єса – це низка картин – кульмінаційних моментів подій двох дуже різних сюжетних ліній. Як їх зв’язати, з’єднати в одне полотно?

А ще драматург пропонує театру і глядачеві загадку: в назві любов одна, а в тексті п’єси – дві. Мазепа: «Мій найбільший гріх в тому, що я любив, але брав більше, ніж віддавав. Двох любив. Одна називалась Мотря, друга – Україна. Одну осипав коштовностями, другу прикрашав церквами. Але обох занапастив! І немає мені прощення»!

У п’єсі це фінальні слова героя, в спектаклі вони звучать на початку. Так режисер С.Павлюк, який поставив «Останню любов гетьмана» в Полтавському муздрамтеатрі ім. М.Гоголя (це першопрочитання п’єси), з перших хвилин загадує глядачу загадку, і натякатиме на розгадку протягом усього спектаклю, ненав’язливо, але послідовно і виразно.

Розв’язати непросту проблему фрагментарності драматургічного матеріалу, з’єднати окремі фрагменти в цілісне сценічне дійство, режисерові допомагають наскрізні символи і пісня (музичне оформлення – С.Павлюк). Пісня – у постановці звучать старовинні канти – організовує час вистави, задає неспішний темп і розмірений ритм усій дії, і глядач встигає все розглянути, усвідомити і вкласти у своє сприйняття. У тканині вистави пісня відчувається такою ж природною стихією, як гуркіт грому і спалахи блискавки, що постійно відмічають зміну епізодів.

Вистава виткана із символів (сценографія – І.Кліменченко). Деякі з них зрозумілі відразу: колесо, довгі білі савани, інтермедійна завіса – мапа України часів Мазепи, пасма і моток червоної вовни, бандура. Символи долі, символи України…

А як же загадка про любов Гетьмана? Як у справжньої загадки, у неї може бути багато відповідей: любов до України і любов до Мотрі – єдине почуття, обидві половинки якого не можуть існувати одна без одної, що справжня любов до країни не можлива без любові до живої людини.

РЕЦЕНЗИЯ 19/03/2016 ЛЮДМИЛА ТОМЕНЧУК

Тривалість вистави 2 години 30 хвилин.