Сталкеры

Забуті, нікому непотрібні живуть собі десь у покинутому чорнобильському селі чудернацька баба Пріся, хвороблива мати і придуркуватий син. Був ще тато, але його вже давно немає, одного разу він нишком зібрав найнеобхідніші речі — свої документи і всі гроші — і зник у невідомому напрямку…

Це специфічна комедія, де міф та реальність мають однакову силу, де радіоктивний гумор межує з правдою нашого життя, де картопля — делікатес, а «згущьонка» — просто фантастика!

«Чому ми живемо в зоні, а інші люди живуть там — «не в зоні»?

«У виставі територія „Чорнобильської зони“ стає метафорою країни загалом. Ми всі — в „зоні“, ми мріємо про ЄС, НАТО та безвізовий режим, як Вовчик про отой „Макдоналдс“, але вони лишаються десь там, за обрієм… І „сталкери“ — це не безбашенні неформали-мандрівники, що лазять заборонними лісами, а всі ми, котрі з покоління в покоління рухалися замкненим колом, не в змозі його розірвати» (Анна Липківська, «День»)

Копродукція Театру «Золоті ворота» та Київського академічного Молодого театру