* І все ж таки чому? Чому не професійний театр? Чому аматори? Діти? … А й справді… Чому? Все дуже просто : тому що ЛЮБЛЮ. Розумієте, Театр – це і є любов.
Вміння відчувати і діяти згідно з цими почуттями. Нажаль, в більшості професійних театрів, в силу темпоритму сучасного життя, на такі «дрібниці» як Любов просто не вистачає часу. І коли ти – молодий випускник режисерського факультету, якому 5 років розповідали, що тільки в любові може народитись Вистава , Диво – раптово потрапляєш до такої реальності, стає нестерпно. І ти шукаєш повітря. Новий простір. Новий шанс створити Диво з Любові. Таким простором і став для мене наш театр – «Студія 5.1». Тут і справді зовсім інше повітря. Зовсім інші очі акторів. І прагнення їх зовсім інші. В виставі «Дивні ігри» ми кажемо: «Але все ж таки ми актори… і ми мусимо дарувати РАДІСТЬ!» І кожен з нас чітко розуміє, якою ціною дається мить коли ти стоїш на сцені – і розумієш, що «подарував» усе, що мав сам. А далі… Що ж далі? Може на краще, що такі театри, як наш, існують не «завдяки», а «всупереч» . Бо приходячи до нас –кожен може відчути, що Театр будується виключно на Любові. Любові до мистецтва. До творчого пошуку. До репетиційного процесу. Та молодь, ті діти, які створюють наш театр – це Люди з великої літери. І саме цю людяність ми, з усіх наших сил, намагаємось передати всім тим, хто опиняється навколо нас. Так. Наш театр – це зачароване коло. Кожен раз виходячи на сцену ми клянемось. Клянемось, що віддамо всю любов, що є в наших серцях для того, щоб хоч трохи змінити наш складний світ.