Циліндр

Едуардо де Філіппо
ЦИЛІНДР
Психологічна комедія

Переклад Василя Довжика
Постановка і сценографічне вирішення Костянтина Лінартовича
Помічник режисера – Анатолій Печінка
Музичне оформлення – Олена Бобир
  Грим – Іліана Юрченко

Дійові особи та виконавці:
Рита – Христина Конечна, Родо – Дмитро Лінартович, Агостіно – Сергій Солопай, Беттіна – Тетяна Зінченко, Аттіліо Самуелі — Петро Сова, Антоніо – Олександр Пономаренко, Максим Кущов, Міккеле –Артур Дворянов, Роберто — Олексій Нежурко

На перший погляд виникає легка комедія ситуацій: борги і злидні штовхають компанію на шахрайство – дотепне і винахідливе. Жінка зваблює довірливих перехожих, а узявши гроші, демонструє свіжий труп свого чоловіка... Звісно, бажання випаровується, а гроші лишаються. От тільки гра з коханням і смертю може стати небезпечною, а виграш може обернутися програшем. І той, кого намагалися пошити в дурні, може затіяти власну гру. За скільки можна продати власну дружину? Де межа цинізму? І що таке тоді шляхетність – лише гарна форма, маска, або «циліндр»? Чи внутрішній стрижень, який штовхає нас на вчинки, навіть якщо доведеться піти і не вернутись... Вистава Костянитина Лінартовича за цією п’єсою важко пробивалася у 80-і роки – адже Захід неодмінно мав загнивати, а міліонери бути злодіями. Нині вже зрілий режисер знаходить у «Циліндрі» інші смисли і нову актуальність. Де гра у шляхетність, а де вона справжня? Питання, яке зазвичай уникають. Питання, яке неможливо уникнути…