Сто років тому, 24 грудня 1916 року, на румунському фронті від пострілів у серце загинув юнкер російської армії Олександр. У його польовій сумці було знайдено «Кобзар» 1912 року зі слідами крові.

Образ Тараса Шевченка продовж ХХ і ХХІ століть часто використовувався інтелектуалами і владою задля своїх цілей, зокрема ідеологічних чи політичних. Така інтерпретація Шевченка була актуальною у періоди воєнних катаклізмів.

На виставці «Війна: Шевченків вимір» крізь інтерпретацію образу Шевченка представлені три періоди, які власне і зумовили поділ експозиції на три зали:

1) «Ідентичність». На початку ХХ століття актуалізується постать Тараса Шевченка як поета, що перший виступив проти «малоросійськості», протиставивши їй у своїх творах українську національну ідентичність. Отож він стає об’єднавчим символом для етнічних українців Російської та Австро-Угорської імперій.

2) «Тотожність». Під час Другої Світової війни образ поета стає одним із ключових у пропаганді ворогуючих сторін. Його творчість водночас трактувалася як заклик до класової боротьби, боротьби за українську незалежність і «антимосковського» руху.

3) «Індивідуальність». Революція Гідності, анексія Криму та конфлікт на Сході України формують нове суспільне сприйняття образу Тараса Шевченка. Фактично, відбувається відхід від культу, створеного наприкінці ХІХ століття і звичного для ХХ століття. Шевченко стає живим героєм навколишньої дійсності, «своїм» для кожного.

Ілюстративними символами трьох періодів стануть три «Кобзарі», котрі розкажуть історії доль своїх власників.

Також в експозиції проекту «Війна: Шевченків вимір» будуть презентовані твори Івана Їжакевича, Василя Касіяна, Олександра Данченка, Юрія Шаповала, Андрія Єрмоленка, Миколи Журавля та ін.
Кураторська екскурсія виставкою «Війна: Шевченків вимір» буде проводитись 1 та 14 грудня о 17:00.