Водка. Єбля. Телевізор

Найконсервативніша вистава театру Переселенця: п’ять коротких п’єс Максима Курочкіна. Георг Жено використовує назву самої поміркованої з них щоб запросити актуального глядача до розмови про щастя та його вбивць. Режисер нехтує прийомами псевдо-психологічного театру, відмовляється від ролі дизайнера слів та проріджувача сенсів. Маємо стриману текстоцентричну виставу про киян минулого та їхні наївні втечі від реальності.
Поезії подружнього пекла, місто як механізм ейфорії, молоді ідіоти – базові теги режисерського пошуку.
У виставі задіяні переселенці – учасники документальних вистав «Миколаївка» та «Де Схід?». Вони вперше виходять за межі власних історій, вперше працюють з сучасною українською драматургією. Їм допомагають професійні київські актори: Катерина Вишня Вишнева та Олександр Фоменкою.
Автор: Максим Курочкін
Режисер-постановник: Георг Жено
Проект Театру Переселенця та Інституту Драми