Мистецький Курінь

Мистецький Курінь не корчма і не хата, як дехто вважає, Мистецький Курінь це об’єднання або великий гурт, громада інтелігенції, небайдужої до долі української культури.

Підтримка молодих митців, тих, які у своїй творчості спираються на могутній пласт української культури, у співпраці з вищою школою, популяризація українського мистецтва – головні критерії громадської організації «Мистецький Курінь». Концептуально показовий в цьому плані логотип громади, композицію якого запропонував заслужений діяч мистецтв України професор Василь Чебаник, а ключовим в композиції є шрифт Георгія Нарбута.

Затишні камерні зали Мистецького Куреня вміщали як студентські роботи, так і «професорські» твори метрів живопису: Василя Забашти, Валентина Сергеєва, Миколи Стороженка, Андрія Чебикіна; як аматорські здобутки молодих Ярослава Горбашевського з Буковини, Андрія Шевчука з Київщини, так і Михайла Романишина – народного художника, директора Національного художнього музею. Гортаючи товстелезний том книги відгуків, розумієш, що Мистецький Курінь фактично став осередком неформального спілкування митців всіх рангів, об’єднаних потягом до джерел могутньої стародавньої української культури.

В стінах Мистецького Куреня проходили літературні вечори Віктора Лісовола і Валентини Давиденко, виступав кобзар-лірник Василь Нечепа, записував цикл передач про українську бардівську пісню Тризубий Стас.

Іван Дзюба, Любомир Пиріг, Микола Амосов, Петро Осадчук, Василь Нечепа, Борис Гривачевськой, Діана Петрененко, Михайло Романишин … – це лише мала частка кращих представників української інтелігенції – друзів і однодумців Митстецького Куреня.